Кuянка не вuтрuмала! Я вuїхала з Українu за кордон мuнулого року… І ось, що я хочу вам всім сказатu тепер…

Подаємо мовою оригіналу:

Атракціон небаченої щедрості або НЕ СРА*** – БЕЗКОШТОВНО.

За рік, який пройшов з моменту мого переїзду з України до Норвегії, я прочитала приблизно двадцять томів коментарів-скаржень про те, як погано жити в Україні, бо вона не така багата, як Норвегія.

Не заперечуватиму, звичайно, для життя рівня “ах” необхідні бюджетні кошти, низький рівень корупції, чесні суди, прозоре законодавство та медична реформа.

Те, що зсувається з місця повільно, як тектонічні плити, і не завжди залежить від вас.

Але є безліч способів поліпшити щоденне життя рівня “ок”.
По-перше, своїми руками, по-друге, безкоштовно.

Як я згадувала у вчорашньому пості про норвезьких “хрущовок”, не брехати по під’їздах – це безкоштовно.

Одного разу зробивши ремонт у під’їзді (роблять його в якісь повіки!), берегти його, не розписувати стіни і не ламати перила – безкоштовно.

Не красти та не бити лампочки – безкоштовно.

Бажаєте гарні будинки? Хочете, щоб навіть у нудних спальних районах не так хотілося вдавитися? Безкоштовно не скліть балкони (дані архітектурні конструкції взагалі не призначені для скління, тим більше перероблення їх під пластикові будки).
Безкоштовно приберіть з них мотлох, викиньте, нарешті, це старе відро із залишками фарби на дні та поламаний триколісний велосипед молодшого онука, який одружився минулого тижня.

Безкоштовно повісьте сушитися свої труси не під стелею на очах у всього району, а на сушарці врівень з огорожею. Поставте на балкон два стільчики, посадіть у квітковий ящик (стирчить у вас порожнім з моменту заселення будинку) чорнобривці (безкоштовно зберіть насіння з клумби під під’їздом) – і вуаля! Спільними зусиллями будинок виглядає майже як у Європі.

Собака. Собаку тримати дорого. Годувати-лікувати-поводки-іграшки.
Піднімати за нею гівно на прогулянці безкоштовно. Для цього не потрібні спеціальні пакетики для гівна. Використовуйте ті, що залишилися від овочів із супермаркету.

І, до речі, тримати собаку на повідку – також безкоштовно. А ось лікувати покусаного чужого собаку чи дитину – дорого. І навіть клеїти на стовпі оголошення “зник улюбленець сім’ї, діти плачуть, винагорода” – і те дорожче.

Ви заздрите моїм фото з чистих норвезьких лісів, де гуляють із дітьми та їздять велосипедами?
Так прибирати за собою сміття після пікніка – це не варто гривні.

Ви заздрите, що в Норвегії дуже рідкісні ДТП, а діти не гинули в аваріях уже кілька років?
Причина не в тому, що ми-тут-все-на-тесла (с).
Не перевищувати швидкість – безкоштовно.
Не гальмувати, підрізавши когось – безкоштовно.
Пропускати пішоходів на переходах та не їздити зустрічкою – безкоштовно.
Пристібатися! Безкоштовно.

Навіть на іржавій “копійці”.

Дорогі пішоходи, не лізти на червоне світло, не переходити шестисмужку в темному одязі вночі взимку теж нічого не варто.

Здоров’я?
Ви часто кажете мені – ось, у Норвегії живуть до 90 років, бо там найбагатша країна у світі.
О так. Важливість своєчасної медичної допомоги ніхто не скасовує.
Але дожити бадьорком до 90 років – це не тільки коли тебе врятують від інфаркту в 75 в пристойній, гідній клініці.
Це стиль життя. Багато в чому цілком доступний для будь-якого українця.

Наприклад, не бухати. Бухати – це дорого. А ось НЕ бухати – безкоштовно.
Те ж саме не курити. Дивишся, і буде менше шансів у майбутньому нарікати на дорожнечу лікування від раку легень та цирозу печінки.

Профілактика – майже безкоштовно. Слідкувати вчасно за своїм здоров’ям шляхом походів до лікаря, коли ще не болить. Так, ремонтувати зуби дорого. Але чистити їх безкоштовно.
Здавати щорічно загальний аналіз крові у районній поліклініці, щоб вчасно реагувати зміни – практично безплатно.
Я живу в багатій країні, де мене якщо що добре лікуватимуть за рахунок держави. Але я здаю кров раз на рік, просто щоб пильнувати. І чоловіка привчила. А ви колись востаннє?..

Тут, у Норвегії, старі та старенькі ходять пружним кроком. Тому що вони все життя безкоштовно гуляють пересіченою місцевістю (замість того, щоб стирчати перед телевізором). І бігають, починаючи з юності. Ні, не в дорогих спортзалах на дорогих доріжках. А вуличними доріжками. Тренуючи серце, м’язи та суглоби.

Так, не всі хвороби можна уникнути, просто ведучи здоровий спосіб життя. І хто не палить і не п’є, той здоровеньким помре. Тільки він помре о дев’яносто, а ви, розумники – у шістдесят, якщо сильно пощастить.

Ось, наприклад, не товстіти – безкоштовно.
Ті, хто кажуть, що харчуватися правильно дуже дорого – лукавлять. Відійдіть від полиць з написами “еко” та “глютен фрі”. Це лише маркетинг.
Не переїдати, стежити за калорійністю, зменшити солодощі і стежити, щоб у тарілці було менше жирних солоних консервів, а більше кислої капусти та гречки – жахливо, жахливо нудно. Хто б сперечався. Але ж ми не про веселощі зараз, а про гроші, так?

Робити багато щеплень безкоштовно. Ховати дорого.

Виглядати як літні іспанські синьйори? О, це недосяжно, адже вони багаті, а ми зубожілі.

Але не просто так я згадала саме іспанських бабусь, а не німецьких чи норвезьких. Іспанія – бідна країна. Без шику. І скільки я не придивлялася до їхніх бабусь у спальних районах Мадрида, я не побачила на них брендових шмоток.
Розумієте, вони виглядають як синьйори просто тому, що чисті і не носять блузу у фіолетові бабки зі спідницею у червоно-коричневі квадрати.
Що змушує нашу тітку без певного віку, прийшовши на ринок чи навіть у секонд, за інших рівних купити не темну спідницю та світлу блузку, а леопарда та горошок? Бідність? Ах, ну так. Вона не мала грошей вчитися в академії стилю в Парижі. Олігархи винні.

Ті самі олігархи винні, що ти не стрижеш нігті і не миєшся. Митися милом вранці та ввечері – безкоштовно. Але, зайшовши до київського метро, ​​розумієш, що, мабуть, це недоступна простим смертним розкіш.

Ще дуже безкоштовно знаєте, що?
Мовчати.

Не триндіти телефоном, коли ведеш маршрутку, переповнену людьми. Та й сидячи на місці пасажира, теж не триндіти.

Не кричати “за-адний майданчик, епрст, як ви мені дорогі, матір вашу!”

Не сідати поруч із незнайомою людиною і не звертатися до неї пристрасно “до чого країну довели!”

Не давати порад, поки вас не просять про пораду.

Не лізти з міркуваннями, прийшовши до будинку своїх дорослих дітей, що окремо живуть. Чи не подобається дружина сина? Зятек не дотягує? Внуку шапочку не одягли?

Заткніться. Сидіть мовчки на дивані, пийте чай.
Не можете мовчати, гівно вже вище за ватерлінію?
Знаєте що? Ідіть тоді побігайте.
Будете більше рухатися, доживете до дев’яноста, стане як у Норвегії.
І в сім’ї тиша та гладь, божа благодать.
І квіточка на балконі.

Цілком при цьому безкоштовно, зауважте.

* * *
Можете в коментарі кидати ще пропозиції, як покращити своє життя і життя оточуючих максимум за ціною шматка мила.

***

П.С. Хочемо в друзі: читаємо коротку інформацію про мене (щоб потім не було).
Якщо погоджуємося – шолом запит і ставимо у особу «плюсик».
Немає плюсу – немає зафренду, тому що ви робот.
Апд. Усі місця закінчилися, нічого особистого, було тільки сто вільних. Є місця на другому акку, Сана Фельдгендлер, вона ж Забава Путішна, вона ж Гоша, вона ж Гога. Туди шліть.

Сана Фельдгендлер

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *